ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬНА РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Уже відсвяткували свій десятирічний ювілей перші вУкраїні малі підприємства (ті, що зуміли вижити), підросли діти першихукраїнських підприємців, а суспільство ще й досі вагається і не може відповістина запитання, чи потрібен Україні малий бізнес і чи можлива трансформаціяекономіки України без підприємців малого бізнесу.
Тапрактичну відповідь на це запитання ми маємо, що засвідчується даними офіційноїстатистики, згідно з якими у сфері малого підприємництва в Україні діє:

v  151,4 тис. малих підприємств із загальною чисельністюпрацівників 1,032 млн. чол.;

v  4,7 тис. спільних підприємств із загальною чисельністюпрацівників 95 тис. чол.;

v  35,5 тис. фермерських господарств із загальною чисельністюпрацівників 67 тис. чол.;

v 930 тис. індивідуальних підприємців, що працюють безстворення юридичної особи.

Отже,по Україні в сфері малого підприємництва зайнято понад 2,1 млн. чол., авиробляється в малому секторі економіки 7% ВВП. На 1000 чоловік населення маємо3 малих підприємства. Це краплина в морі. В Україні мале підприємництво - цеекзотика і хобі відчайдушних людей.

Застаном розвитку малого підприємства Україна в десятки разів відстає від країнЄС. Нас значно випереджають за всіма показниками розвитку малого підприємстваПольща, Словенія, Чехія, Росія, Естонія та інші посткомуністичні держави.

Дослідження фахівців багатьох національних, міжнароднихурядових і неурядових організацій, таких, наприклад, як Міжнародна фінансовакорпорація, Міжнародний центр перспективних досліджень,Координаційно-експертний центр об'єднань підприємців України, Українськийнезалежний центр політичних досліджень, Спілка підприємців малих, середніх таприватизованих підприємств України, Гарвардський університет міжнародногорозвитку, а також науковців Національної академії України та вітчизняних вищихнавчальних закладів, дають більш-менш узагальнюючу картину перешкод, котрістримують і гальмують розвиток підприємництва в Україні.

Зарезультатами соціологічних досліджень МФК та анкетування малих приватнихпідприємств, які проводив Центр соціальних експертиз і прогнозів Інститутусоціології, проблеми і перешкоди для розвитку малого бізнесу в Україні можутьбути розподілені на кілька категорій.

Законодавчі та адміністративні фактори.

Цефактори, пов'язані із законодавством України та податковою системою, або,іншими словами, перешкоди, створені державою, які включають:

v  високіподатки (на що вказали 97% респондентів);

v  великакількість різних податків (86% респондентів);

v  часті зміни до вимог податкової звітності (77%респондентів);

v  велика кількість видів підприємницької діяльності, якіпідлягають ліцензуванню (42%) та заскладна процедура отриманняліцензій (16%);

v  заскладнапроцедура реєстрації підприємства (41%);

v  частіперевірки державними органами (38% респондентів);

Ринкові умови

Фактори,пов'язані з підприємницькою діяльністю взагалі: - низький попит на продукцію(57% респондентів);

v неплатежі з боку клієнтів (57%опитаних);

v труднощі з отриманням кредиту (52%);

v тиск з боку кримінальних елементів(30%);

v труднощі з конвертацією валюти (28%);

v нестача ділової інформації (24%) табрак управлінських знань (19%).

Результатиопитування показують, що незважаючи на загальну важку макроекономічну ситуаціюта фінансову кризу 1998 року серед чотирьох найчастіше згадуваних проблемнайсерйознішими залишаються саме проблеми бюрократичного характеру та ті, щопов'язані з державним управлінням. Такі результати і висновки наводятьдослідники Міжнародного центру перспективних досліджень (графіки 1 і 2).

Недодає оптимизму і прогноз змін у динаміці розвитку малого підприємництва. Можназробити висновок, що малі підприємства навряд чи зможуть вирішити такі проблемивласними силами і самостійно подолати перешкоди, що постають перед ними. Вонималі, вразливі і потребують підтримки, насамперед державної.

Звернувшись до словників щодо тлумачення слів"підтримати", "підтримка" можна зрадіти за наш малий бізнес, бо сподівання надержавну підтримку поширюються на такі кроки держави:

v "підтримати, не дативпасти";

v "подати допомогу,посприяти";

v "схвалити, виступити назахист";

v  "недати припинитись, порушитись";

v  "бутиопорою".

Як бачимо, можливості тут неймовірні.Але ж чи є у держави для цього:

v бажання;

v необхідність;

v можливість;

v механізмпідтримки малого бізнесу.

Виходячиз наявності в Україні певної кількості державних структур, до функцій якихналежить сприяння розвитку приватного, насамперед малого, підприємництва, можнабуло б стверджувати, що держава має бажання, розуміє необхідність, знаходитьможливості і формує механізми підтримки малого підприємництва. З прийняттямЗакону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року йутворенням Державного комітету України із сприяння малим підприємствам іпідприємництву (травень 1991 року) державна політика щодо малого підприємництваначебто логічно і цілеспрямовано розвивається в напрямку підтримки в Українісектора малого бізнесу. З цією ж метою було створено і центральний органвиконавчої влади - Державний комітет України з питань розвитку підприємництва(29 лютого 1997 року), розроблено концепцію державної політики розвитку малогопідприємництва, програми державної підтримки малого підприємництва і розвиткумалого підприємництва на 1999--2000 роки. Опрацьовано також концепціюНаціональної програми сприяння розвитку малого підприємництва, завдання дореалізації Національної програми розвитку малого підприємництва, концепціюДержавної регуляторної політики. Формально зроблено достатньо, а реально"візок малого підприємства і досі там, де й був".

Чомутак відбувається? Ось дві думки з цього приводу:

1. Держава повинна мати відповідальність перед МП.

2. МП повинні мати соціальну відповідальність.

Суспільство має право знати стратегічні задуми держави:чи буде сектор недержавного підприємництва обмежуватись і згортатись, чирозвиватись і зміцнюватись.

Вже неодноразово підкреслювалось, що малий бізнес поки щозалишається екзотичним явищем в економіці України, а середній бізнес - явищемневизначеним. Отже,екзотика і невизначеність зумовлюють вихідні дані щодо теоретичного іпрактичного дослідження суті, ролі, місця підприємств малого і середньогобізнесу і можливостей державного регулювання їх діяльності. Як власник державамусить опікуватись ефективністю діяльності власних малих і середніхпідприємств, робити їх конкурентоспроможними, підтримувати підприємництво.Теоретично держава спроможна створювати рівні умови господарювання власним іневласним підприємствам, оскільки вона керується в управлінні не законамивласності, а законами менеджменту. Практично ж, маючи владу і власність,держава змушена зберігати свою власність навіть за рахунок створення нерівнихумов для інших власників за допомогою використання державної влади.

Складаєтьсяпарадоксальна для економіки ситуація:

v держава зберігає власні підприємства,котрі не в змозі її підтримати;

v водночасдержава губить недержавні підприємства надмірним податковим тиском, корупцією іцим сама себе позбавляє джерел наповнення державного бюджету, створення новихробочих місць, своєчасної сплати заробітної платні, зменшення соціальноїнапруги у суспільстві тощо.

Отже, необхідні кардинальні зміни в концепції і механізмідержавного регулювання підприємницької діяльності підприємств малого ісереднього бізнесу. На думку дослідників і практиків, такі зміниполягають в наступному:

v  слід усвідомити, що підприємницькі структури малого ісереднього бізнесу - це не ворожа сила, а реальний сектор економіки України, ідокорінно змінити державну політику щодо цього сектора;

v  потрібно розробити концепцію становлення, розвитку ізміцнення сектора малого і середнього бізнесу, оскільки ринкова економіка безнього існувати не може;

v  необхідно створити відповідний ринковий механізмрегулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу.

Формальнодержава в Україні опікується малим і середнім бізнесом. Реально ж державажодним чином не довела підприємцям, що вони потрібні не лише в невизначеномуекономічному сьогоденні, а є складовою довгострокової економічної стратегіїдержави. Підприємці повинні мати впевненість у майбутньому і в тому, що державане посягне на їх власність силою державної влади. Однак, як здається,підприємці мають своє бачення щодо державної підтримки їх діяльності.
І, можливо, найголовніше - державні службовці повинні стати провідникамиринкової державної політики, а не використовувати державні посади задлязадоволення власних потреб. Механізм державного регулювання має бути ринковим,а не корумпованим. Держава мусить нести відповідальність перед підприємництвомза виконання державних функцій підтримки підприємництва. А мале підприємництвоповинно відповідати за виконання своєї економічної і соціальної місії всуспільстві.

Державна політика щодо малого бізнесу, на думкукерівників малих підприємств, повинна зосереджуватися на наступних напрямках:

·        поліпшеннямеханізмів оподаткування;

·        стабілізаціязаконодавства;

·        вдосконаленнямеханізмів кредитного фінансування малих підприємств, розробка і впровадженнякомплексу заохочувальних механізмів для комерційних банків, які працюють змалими підприємствами;

·        подальшевпорядкування процедури проведення перевірок діяльності підприємства.

 Необхідно зважати на ці думки задля розвитку ізміцнення економіки України.